Напередодні Великодня середмістя Сум як могли розчистили від наслідків російського обстрілу, що стався 13 квітня. Дві ракети “Іскандер” пошкодили щонайменше вісім пам’яток та закладів культури в історичному центрі міста. Загинули 35 людей, 125 людей було поранено.
Журналістка редакції УП.Культура Дар’я Лобанок дізналась, що деякі будівлі зазнають пошкоджень вже не вперше.
Я прибуваю до міста наступного дня після обстрілів. Над місцями влучань ще стоять хмари пилюки – рятувальники продовжують розбирати завали. Зранку до вечора, поки рятувальники пораються з наслідками російських ударів, люди приносять квіти, іграшки та запалюють свічки біля місць, де сталася трагедія.
На вулиці Соборна неподалік перехрестя, по якому прийшовся один з ракетних ударів, я зустрічаюся з Євгеном Мурзою, істориком, сумським екскурсоводом та автором подкасту “комік+історик”. Разом ми йдемо до кав’ярні, де Євген розповість мені, які архітектурні пам’ятки міста не переживуть цю війну.
У центрі Сум надзвичайно тихо. Проїжджа частина перекрита, звуки лунають лише від рятувальників, які розбирають завали. По різні боки вулиці Петропавлівської туляться невеличкі сквери з безліччю лавок. Я не очікувала побачити тут людей, проте кожна лавка зайнята містянами, які сидять у тиші.
На Петропавлівській тривають відновлювальні роботи. На фото пошкоджений виставковий зал Національної спілки художників
Дар’я Лобанок
“Вулиця Петропавлівська – одна з найголовніших вулиць міста Суми”, – каже Євген. Якщо подивитися на планування, то Петропавлівська – це південь міста, яке розвивалося над Пслом. Це зона садибного, купецького характеру.
Ця вулиця у два кілометри поглинає цю дореволюційну добу з прекрасною архітектурою. Тут так і хочеться зробити променад. Лавки стоять, люди завжди гуляють. Навкруги ресторани та різні кав’ярні”.
Нині на одну з найулюбленіших вулиць сум’ян люди зносять квіти у пам’ять про загиблих.
Містяни зносять квіти до місця, де загинули люди внаслідок російського удару
Дар’я Лобанок
Найбільше від російського обстрілу руйнувань зазнав один із корпусів Сумського державного університету та Інститут фізики. Обидва будинки розташовані один навпроти одного та є пам’ятками архітектури.
Будівля університету була зведена у 1917 році. Раніше там розташовувався окружний суд. Ракетою тут зруйновано цілу стіну.
“Стоїш тут, дивишся на цей окружний суд і розумієш, що тут я проводжу екскурсії, розповідаю про цей будинок. По факту він був найбільшим цивільним будинком, який збудували на початку 20 століття в Сумах. Якщо не брати до уваги кадетський корпус, але він мав інше призначення – освітньо-мілітарне, скажемо так”, – говорить Євген.
Зруйнований корпус Сумського державного університету. Раніше тут був окружний суд.
Дар’я Лобанок
Середмістя Сум розбудували купці та підприємці під час піднесення в регіоні цукрової промисловості наприкінці ХVIII століття.
Одна з цих історичних садиб зазнала великих руйнувань. Це будинок Суханових-Сумовських. Його побудував меценат та підприємець Микола Суханов у 1895 році. Нині у ній розташований Інститут прикладної фізики Національної академії наук.
“Тут зруйновано флігель і саму садибу, повилітали усі вікна. З вулиці дуже добре видно, як саму будівлю посікло. Огорожа пережила Першу та Другу світові війни, а ракети московитів не пережила”, – зазначає екскурсовод.
Садиба Суханових-Сумовських
Дар’я Лобанок
Будинок Суханових-Сумовських була найкраще збереженою функціонуючою садиба в Сумах. Тут збереглися старі сходи, бильця, ліпнина, люстра, трошки збережено старовинну підлогу.
“Будувалася вона підприємцем Миколою Сухановим. У нього був власний цукровий завод, який знаходився в Низах, біля Сум. Власне, на ці кошти садибу було збудовано. Садиба займала цілий квартал”, – пояснює історик.
Який вигляд тепер має садиба Суханових-Сумовських
Дар’я Лобанок
У 1909 році Суханов помер від цукрового діабету, перед тим збанкрутував. Тоді садибу продали іншій дворянській родині, яка приїхала з Росії – Сумовським. Син останньої власниці будинку, Оскар Гансен, під час Першої світової війни привіз сюди з Києва колекцію декоративно-ужиткового мистецтва, яка пізніше увійшла до зібрань Сумського художнього музею.
Працівники Інституту прикладної фізики у Сумах показали, який вигляд мають їхні кабінети після російського ракетного удару.
Євген рефлексує, що у нас не завжди вміють реставрувати та відновлювати будинки. Можуть просто частину знести та і сказати, що не підлягає реставрації.
“А ці автентичні частини, їх треба зберігати. От я, наприклад, зараз не знаю, куди поділася огорожа, що з нею будуть робити. Її повалило, але вона унікальна. У майбутньому, якщо відновлювати огорожу, то треба поставити стару, навіть якщо вона вигнута – поставити, як свідчення війни. Звісно, що зараз це не на часі, адже Суми – прифронтова територія“, – переконаний Євген.
Побоювання щодо реставрації Євгена – небезпідставні. Улітку 2023 року, коли росіяни обстріляли Суми шахедами, один з безпілотників влучив у два будинки 1930-х років – теж на Петропавлівській та на сусідній вулиці Кондратьєва. Там будинки не відновлювали. Просто знесли.
З іншої сторони, напроти корпусу СумДУ, уже по провулку Академічний, удар на себе прийняла будівля Української академія банківської справи Національного банку України (Нині теж належить СумДУ). Це гарний будинок з баштою та курантами, зведений у 2001 році з нагоди 10-ї річниці Незалежності України. Зараз там також уламками пошкоджено башту та вибито вікна.
Будівля УАБС. Комунальники закривають вікна та двері дошками
Дар’я Лобанок
На цій вулиці також розташована Філармонія, яка працює по сьогодні. Останній концерт тут відбувся на початку квітня. Вибуховою хвилею в закладі вибило вікна.
Через обстріл загинула музикантка Олена Когут. Жінка була солісткою-органісткою обласної філармонії, артисткою оркестру місцевого театру, а також викладала в коледжі.
Уздовж Петропавлівської люди виносять уцілілу техніку та меблі з будівель, що постраждали та забивають вікна дошками
Дар’я Лобанок
Будівлю філармонії побудували наприкінці 19 століття для громадського зібрання. Там був кінотеатр, актова зала, ресторан, а також клуб по інтересах – туди робили членські внески, там проходили лекції з економіки, про нові досягнення, приїжджали бандуристи тощо. Усе це можна прослідкувати через афіші в газетах початку 20 століття, пояснює історик.
У цьому ж кварталі розташований старезний ресторан “Вінегрет”, культова кав’ярня “CoffeeMan” та всіма сум’янами улюблений супермаркет “Дари моря”, який через російські обстріли нещодавно втратив склад. Тут усюди вибито вікна. Звідси вихід до Театральної площі, на якій розташований театр Щепкіна та два музеї – краєзнавчий та художній.
“Хоча зараз тут прибирають вулицю, ти все одно проходиш і відчуваєш, що тепер це місце горя. Зрозуміло, що колись звикнеться і люди ходитимуть та просто пам’ятатимуть події, що тут сталися”.
Вибиті вікна у театрі Щепкіна
Дар’я Лобанок
Виходимо до театральної площі і бачимо, що вікна вибиті також в Національному театрі драми та музичної комедії імені Щепкіна, в обласному художньому музеї імені Онацького та обласному краєзнавчому музеї.
Обласний краєзнавчий музей має два корпуси. В одному, який ми бачимо зараз на театральній площі, вибито вікно. Другий корпус розташований біля академічного театру для дітей та юнацтва за 200 метрів від Конгрес-Центру СумДУ, куди також влучив снаряд. Історик розповідає як зараз працює театр Щепкіна.
Сумський обласний краєзнавчий музей. Корпус, що розташований на Театральній площі
Дар’я Лобанок
Наразі там діє два колективи – Сумський та Луганський, який переїхав сюди із Сєверодонецька. Це нагадало мою поїздку до Сум з Харкова у 2022 році, в якій я зустріла жінку, яка після повномасштабного вторгнення переїхала з Луганська до Харкова. Тоді вона їхала в Суми, щоби потрапити на виставу Луганського колективу – побачити частину рідного міста.
Пан Євген теж хвалить театр:
“Особливо вражає “Украдене щастя”. Це щось неймовірне в сучасній інтерпретації Івана Франка. Тут ти можеш відволіктися. Звісно, що війну ти не забуваєш, але розумієш, що місто живе. Якби не було театру та філармонії, я не знаю… Напевно тут була б повна депресія. Росіяни вже тоді нас повністю перемогли б. Вони ж так і хочуть, щоб ми були в сльозах, стражданнях та боялися постійно. І оця театральна площа – це куточок, де люди постійно проходять”.
Наразі у театрі Щепкіна діє два колективи: Сумський та Луганський
Дар’я Лобанок
Підходимо з іншої сторони російського удару. Другий корпус краєзнавчого музею ззовні виглядає вцілілим, лише кілька вікон забитих дошками на другому поверсі. У середині з нами відмовилися говорити без директора. Врешті його так і не знайдуть, тож розмови про музей не відбудеться.
Другий корпус Сумського краєзнавчого музею, в якому повилітали вікна
Дар’я Лобанок
Поруч з краєзнавчим музеєм розташувався Театр для дітей та юнацтва. У ньому вибито кілька вікон. Він закритий. Колектив театру проводив вистави у Конгрес-центрі СумДУ в укритті. Це вони організували виставу зранку 13 квітня для дітей. Вона мала відбутися об 11:00 буквально за годину до початку стався російський обстріл.
Академічний театр для дітей та юнацтва розташований за 200 метрів від Конгрес-Центру
Дар’я Лобанок
Залишилася ще одна зруйнована будівля – Конгрес-Центр Сумського державного університету. Ми переходимо дорогу від театру дітей та юнацтва і йдемо вперед. На зустріч нам йдуть люди. Багато хто плаче, закриваючи очі руками. Тут, біля Конгресу, зробили ще одне місце, де вшановують пам’ять загиблих квітами та лампадками.
Врешті ми опиняємось перед знищеним культурним осередком Сум. Будівля, у якій замість стін були великі скляні вікна, розбита повністю. Всередині приміщення вигоріло.
Зруйнований Конгрес-Центр СумДУ
Дар’я Лобанок
“Я проводив там лекцію”, – каже Євген. “Нас туди з Феліксом (Фелікс Редька – сумський комік) кликали. Ми у бомбосховищі проводили подкаст. Концерти там проводили, різні гурти виступали, танцівники. Багато подій культурного характеру проводилося там з початку повномасштабного вторгнення“.
У підвальному приміщенні будівлі також облаштувався театр Нянькіних. Його заснувала Тетяна Нянькіна разом зі своїм чоловіком. Зараз там нічого немає.
Перепитую у Євгена, чи не має він знайомих з цього театру, з ким би я могла поговорити. До нас обертається дівчина невисокого зросту і каже: “Я з театру Нянькіних. Пробачте, ви просто гучно розмовляли“.
Знайомимося. Поліні 19 років. У театр вона прийшла у 2020-ому.
“Хочу зауважити, що театр Нянькіних – це не про гроші, це про хобі та мистецтво. Звісно, що інколи в нас є гонорари, однак ми всі там заради емоцій”, – додає дівчина.
Разом із грою у театрі, Поліна навчається в Медичному університеті, працює у кав’ярні та є учасницею Національної скаутської організації “Пласт”.
Театр, якому уже сім років, був розташований в аудиторії 014. Дах провалило прямо на сцену. На щастя, нікого з команди під час ракетної атаки там не було.
У Конгрес-Центрі знаходився родинний театр “Нянькіних”. Нині зсередини усе вигоріло
Дар’я Лобанок
Поліна розповідає, що театр заснувала Тетяна – колишня акторка театру для дітей та юнацтва. Тут збиралася команда як з професійних, так і непрофесійних акторів. Упродовж вже п’яти років театр Нянькіних радував людей. Вистави тут проводили для дітей, підлітків, дорослих.
“Але більшість репертуару дитячого. Ми унікальні тим, що ми інтерактивні, спілкуємося з залом. Це не класична вистава, коли глядач прийшов, подивився та пішов. Тут він може отримати більше комунікації з акторами”, – розповідає Поліна.
13 квітня дівчина була далеко, але почула вибухи і вирішила приїхати до центру. Сум.
“Бачу, а тут біля ЦУМу ганяють машини, швидкі, усе в диму. Це було супер стрьомно. Тоді я не усвідомила, що відбулося, але було таке відчуття холоду всередині. Я зрозуміла, що відбулося, лише наступного дня. Під час своєї зміни в кафе”, – пригадує Поліна.
На вулиці залишилося безліч вщент згорівших авто
Дар’я Лобанок
Під час російської атаки загинуло дві дівчини, які вчилися на одному потоці з Поліною.
Вибуховою хвилею вікна повибивало в усьому кварталі
Дар’я Лобанок
Пізніше ми розмовляли і з засновницею театру Тетяною Нянькіною. Вона розповіла, що окрім однойменного театру, з початку повномасштабного вторгнення на їхній сцені виступали ще два проєкти родини: аматорський театр для людей з інвалідністю “Ми є” та театральна студія “Реп’ях”.
Тетяна застала вибухи поруч із місцем влучання. Зранку вона відвела семирічного сина на заняття з вокалу в один із корпусів СумДУ на Петропавлівській. Почувши гучний вибух побігла назад до сина.
Навкруги був дим, поранені люди лежали на землі. Перед тим, як зайти до укриття, в якому мав бути син Тетяни, жінка затрималась, допомагаючи пораненим. Стався другий удар. Її сина привалило дверима в укритті, він отримав чисельні гематоми
Наразі і з Тетяною, і з її сином все гаразд. Він відновлюється вдома.
Команда театру налаштована на відновлення своєї роботи. Оскільки режисерка вже знайшла приміщення, невдовзі розпочнуться репетиції.
Люди упродовж дня носять квіти до місця трагедії
Дар’я Лобанок
Станом на 25 березня 2025 року в Україні пошкоджено 1419 пам’яток культурної спадщини російськими обстрілами. Серед низ 37 об’єктів у Сумській області.
