Після Корейської війни, яка тривала упродовж 1950 – 1953 років, велика частина інфраструктури КНДР була зруйнована, проте за підтримки СРСР і Китаю ключові промислові об’єкти відновили. Це стало поштовхом для формування воєнно-промислової бази Північної Кореї. І вже сьогодні вона не лише виробляє увесь спектр озброєння та військової техніки, від стрілецької зброї до міжконтинентальних балістичних ракет, але й активно експортує вироблене, заробляючи на цьому. Експерти Консорціуму оборонної інформації в черговому номері журналу “Рефлексії” проаналізували роботу оборонного комплексу КНДР та наслідки його розвитку. Еспресо переповість головні тези та факти зібрані аналітиками.
Матеріал підготований у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI). Це об’єднаний проєкт українських аналітичних та дослідницьких організацій, спрямований на посилення інформаційної підтримки та аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Для Еспресо текст впорядкувала Андріана Стахів.
Як організована оборонна промисловість КНДР: “дві економіки” та підземна інфраструктура
Фото: ukr.radio
Поряд із офіційною цивільною економікою у Північній Кореї діє також система так званої “другої економіки”, яка займається конкретно військовими потребами. Керує нею так званий ДЕК – Другий економічний комітет, кожне його спеціалізоване бюро відповідає за певну категорію озброєння, як то ракетні програми чи артилерія й гармати.
У своїй збройній промисловості КНДР активно використовує підземну інфраструктуру. Передовсім йдеться про те, що багато виробничих об’єктів розташовані й працюють під гірськими масивами, або приховані в системах тунелів. Завдяки такому підходу їх складно виявити чи знищити.
Як зауважують аналітики, найяскравіше це проявляється у провінції Чагандо, яка є одним із центрів північнокорейського виробництва озброєння. Її гірські райони пронизані лабіринтами бункерів, тунелів і величезних підземних заводів. Наприклад, так званий Загальний тракторний завод у Кангє (завод №26) зовні виглядає як скупчення звичайних промислових будівель, тим часом всередині сусідньої гори розташований багаторівневий підземний комплекс, до якого веде не менше дев’яти окремих тунельних входів. Його вважають одним із найбільших підземний збройовий заводів у країні, оскільки тут працюють близько 20 тисяч осіб. Саме за такою моделлю, коли наземні адмінбудівлі слугують суто прикриттям, а все виробництво триває у підземних приміщеннях, функціонують більшість інших збройних об’єктів, зокрема й відомі заводи із виробництва боєприпасів КНДР.
Окрім заводів, існують підземні авіабази і підземні військово-морські сховища вздовж узбережжя для захисту підводних човнів.
Виробництво бронетехніки, танків та артилерії
Фото: GettyImages
Північна Корея може похвалитися як великим парком танків і броньованих машин, так і тисячами артилерійських установок, значна частина яких виготовлена власними силами.
Основним підприємством зі збирання танків вважають Танковий завод імені Рю Гьон Су в місті Сінхин у провінції Південна Хамгьон. Південнокорейська розвідка визначає його як основний виробничий центр двох основних видів танків. Ймовірно, зазначають аналітики цей завод співпрацює з іншими підприємствами, зокрема з Загальним тракторним заводом у Канге. Власне “тракторні” заводи, які існують у Північній Кореї, не виробляють цивільну техніку, а спеціалізуються саме на виробництві важкої техніки військового призначення.
Арсенал бронетехніки охоплює й основні бойові танки, і легкі танки, БТР та БМП. Багато зразків засновані на застарілих моделях – наприклад, гусеничний БТР типу 63/”VTT-323″ або колісні бронемашини з формулою 6×6 чи 8×8.
До виробничого процесу залучені також моторний завод у Сунгрі (м. Токчхон) та тракторний завод у Кумсоні (м. Нампхо), які формально виготовляють цивільні вантажівки чи трактори, а от фактично слугують постачальниками важких шасі й вантажівок військового призначення.
Серед тисяч артилерійських установок, доступних північнокорейській армії, велика частина спроєктована і виготовлена всередині країни – від причіпних гаубиць до самохідних гармат і реактивних систем залпового вогню.
Одним із флагманських зразків артилерійського виробництва КНДР є самохідна гармата “Коксандо” калібру 170 мм, яка була представлена ще у 1970-х роках. Вона має дальність стрільби понад 50 км і призначена для ураження цілей на території Південної Кореї – з безпечної відстані за лінією фронту. Свого часу Північна Корея виробила обмежену кількість цих установок, близько кількох десятків, але вони стали відомими після експорту до Ірану та використання під час війни в 1980-х роках.
Тим часом набагато масштабнішою є кількість артилерійських систем калібрів 152 мм та 122 мм. Їх КНДР виготовляє масово як у причіпному, так і в самохідному виконанні.
У сфері РСЗВ Північна Корея також поступово створювала системи дедалі більшого калібру: від 107-мм і 122-мм ракет, змонтованих на вантажівках, до 240-мм установки з 12 або 22 пусковими трубами. А упродовж останніх років у них з’явилися керовані ракети більшого радіусу. Найновіший зразок – надвелика 600-мм реактивна система з чотирма пусковими установками на одній машині, представлена за правління Кім Чен Ина. Ця зброя здатна запускати як тактичні балістичні ракети, так і некеровані ракети.
За даними південнокорейських джерел, у 2023 та 2024 роках північнокорейські артилерійські заводи суттєво наростили виробництво боєприпасів для постачання до Росії. Відомими виробничими майданчиками є два заводи – Завод озброєнь у Пхьорхарі, який асоціюють із реактивною артилерією, і Завод імені 16 березня або ж Пхьоннамський машинобудівний завод, який, імовірно, виготовляє частини для ракет або ракетних систем.
Виробництво ракет у КНДР: від малої досяжності до міжконтинентальних
Фото: ЦТАК
Північна Корея виготовляє широкий спектр ракет, які мають різне призначення та дальність. Зокрема, ракети малої дальності (SRBM) здатні уражати Південну Корею, ракети середньої дальності досягають до Японії, а міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) теоретично здатні уразити навіть територію США.
Для цього працює низка заводів. За інформацією із супутникових знімків та північнокорейських фото, Машинобудівний завод Тхесон виготовляє двигуни на рідкому паливі для стратегічних ракет і космічних носіїв. Але нові виробничі корпуси на цьому заводі свідчать про намір наростити потужності зі складання міжконтинентальних ракет. Також є дані про те, що щонайменше два заводи, які виготовляли окремі частини до ракет, переобладнують на повний цикл виробництва крилатих ракет.
Разом із тим Північна Корея продовжує дослідження та виробництво нових ракет. У дослідницьких центрах складають міжконтинентальні балістичні ракети та створюють прототипи різних ракет. А вже після того запускають серійне виробництво на великих заводах, які розташовані в укріплених об’єктах, зокрема в тунелях або на територіях із посиленими заходами безпеки. Наприклад, у повітах Кусон, Тегван, Сакджу та Течхон нині створюються виробничі лінії для гіперзвукових ракет за прямими вказівками Кім Чен Ина.
Наразі асортимент північнокорейських ракет суттєво розширився: від ранніх Скадів до середньої дальності “Нодон” (“Хвасон-7”), ракет “Мусудан” (“Хвасон-10”), і до міжконтинентальних “Хвасон-14”, “Хвасон-15” та гігантської “Хвасон-17”. Усі вони виробляються з локально виготовлених компонентів.
Прорив Північної Кореї у сфері виробництва БПЛА
Фото: kcna.kp
Попри те, що КНДР не мала успіху у створення сучасних винищувачів і транспортних літаків, країна зробила суттєвий прорив у сфері безпілотних літальних апаратів.
Розвідувальні БПЛА використовувалися ще до правління Кіма Чен. Проте за нього програма стрімко активізувалася і 2021 року КНДР представила нові далекобійні БПЛА, які нагадували американські MQ-9 Reaper і RQ-4 Global Hawk. Під час військового параду у 2023 році вперше були продемонстровані великі ударні БПЛА, здатні до бойових місій, а також літак з радарним куполом, модифікований для виконання функцій ДРЛВ (AEW).
Північнокорейські підприємства почали виробляти сучасні комплектуючі та інтегрувати іноземну електроніку. Супутникові знімки також фіксували нове будівництво на заводах у Пангхьоні та Течхоні, яке ймовірно означає розширення для обслуговування безпілотної програми. Повідомляється, що Північна Корея отримала або скопіювала конструкції дронів із кількох джерел, зокрема зразки китайського та близькосхідного походження, і тепер на різних заводах запускає виробничі лінії для БПЛА різних типів.
Російські інвестиції після початку повномасштабного вторгнення до України та допомога Китаю із сировиною
Фото: YNA
Після початку повномасштабної війни Росії проти України Пхеньян значно поглибив військово-технічне співробітництво з Москвою. За оцінками південнокорейського інституту KIDA, військова підтримка, яку КНДР надає Росії, принесла Пхеньяну понад $20 млрд інвестицій. Основна частина цієї суми – це вартість боєприпасів та озброєння. Зокрема, північнокорейські артснаряди покривають до половини потреб російської армії в боєприпасах на фронті.
За даними того ж звіту, КНДР воліє отримувати свою оплату у вигляді озброєнь і технологій, обмінюючи снаряди і ракети на російське сучасне озброєння, військову техніку та ноухау, що зміцнюють ВПК. Західні розвіддані також свідчать, що Росія розплачується за північнокорейські боєприпаси поставками продовольства та сировини.
Критичною складовою цієї співпраці є передача Росією військових технологій та техніки Пхеньяну. Зокрема, Росія вже передала Північній Кореї зенітні ракетні комплекси та радари протиповітряної оборони. За інформацією Ради національної безпеки Південної Кореї, у 2024 році росіяни забезпечили КНДР системами ППО та зенітними ракетами, щоб підсилити слабку протиповітряну оборону Пхеньяна.
Також здійснюються поставки бойової авіації та інших озброєнь. У грудні 2024 року командувач Тихоокеанського командування США адмірал Джон Аквіліно повідомляв, що Росія готується передати КНДР винищувачі МіГ-29 та Су-27 в обмін на тисячі північнокорейських снарядів і відправку військ на український фронт.
Ще одним напрямом можливої підтримки можуть бути космічні та ракетні технології. Є ознаки, що Росія може надати КНДР технології зі свого ракетно-космічного сектора, які можуть бути використані для вдосконалення точності і надійності балістичних ракет.
Тим часом Китай традиційно залишається так званою економічною “лінією життя” для КНДР, і після 2022 року ця роль тільки зросла. Пекін виступає головним постачальником сировини, промислового обладнання, електроніки та запчастин для північнокорейських заводів – часто через напівлегальні та таємні схеми. Попри санкції ООН, Північна Корея налагодила системи закупівель через китайські компанії, які постачають їй мікросхеми, компоненти та матеріали часто за долари США через фіктивні рахунки.
З Китаю також під виглядом цивільних товарів до КНДР надходять метали, хімікати, верстати та важка техніка. Китайські трейдери часто відправляють в Північну Корею партії сировини, які можуть бути використані в оборонних проєктах.
Швидке зростання військового потенціалу Північної Кореї
Завдяки новим ресурсам і технологіям, які КНДР отримала після 2022 року, вона помітно прискорила темпи розвитку свого ВПК.
Зросли обсяги виробництва боєприпасів та ракет. Наприклад, із серпня 2023 по березень 2025 року Пхеньян відвантажив до Росії близько 4,5 – 5,8 мільйонів артилерійських снарядів різного калібру. Такий масштаб можливий лише за умови роботи північнокорейських заводів у кілька змін і, ймовірно, розширення їхніх потужностей.
Восени 2024 року Кім Чен Ин урочисто передав 250 нових тактичних ракетних пускових установок до армійських підрозділів на кордоні з Південною Кореєю. Це безпрецедентна цифра, яка свідчить про масове серійне виробництво балістичних ракет малої дальності і відповідних мобільних пускових платформ. Навіть якщо частина з цього є елементом пропаганди, масштаби випуску ракетних систем у КНДР зараз на найвищому рівні за всю історію.
Зовнішня допомога забезпечила КНДР критичні ресурси, тобто необхідні матеріали та електроніку. Завдяки цьому такі обсяги стали можливими. А під захистом російсько-китайського вето на міжнародне ембарго Пхеньян у 2022–2023 роках провів рекордну серію військових випробувань.
Щобільше, пряма участь КНДР у війні дала її військовим цінний бойовий досвід, який теж опосередковано впливає на ВПК. Понад 10 тисяч північнокорейських солдат побували в російському тилу і поблизу фронту в Україні. Вони мали нагоду переймати сучасну тактику, технічні навички обслуговування російської техніки і передавати цей досвід.
Північна Корея сьогодні не лише значно збільшила виробництво боєприпасів і ракет, але й здійснила якісний стрибок у можливостях свого ВПК, що впливає на зростання її збройних можливостей. Якщо нинішня тенденція збережеться, то підтримка з боку Росії та Китаю може перетворити КНДР на ще потужнішу воєнну силу, здатну швидкими темпами масово випускати щораз досконалішу зброю.
