У жовтні 2023 року він отримав тяжкі поранення на Донеччині. Після двох місяців коми лікарі називають його стан вегетативним.
У квітні 2024-го йому провели ВЛК і списали зі служби. А отже його лікування як військовослужбовця закінчилося, йому перестали нараховувати заробітну плату та бойові. Але й тим, що вже нараховано, родина скористатися не може, бо банківські рахунки чоловіка заблоковані.
Це історія 50-річного Олександра Адаменка з Чернігівщини.
Як це – в 25 років стати доглядальницею батька? Що відбувається з військовими, коли їх після важких поранень списують зі служби і залишають без подальшого супроводу? Чому родинам поранених з таким станом свідомості важко оформити соціальний захист?
Далі – історія свідомого і несвідомого життя Олександра вустами його доньки Анни. А також – роз’яснення юристів щодо прав важкопоранених ветеранів та їхніх родин.
“Не знаю, чи усвідомлював тато свій ювілей”
Моєму татові 50 років. Але я не знаю, чи усвідомлював він свій ювілей у жовтні 2024-го. За рік до того він отримав важке поранення, два місяці був у комі. Ми взагалі не розуміли, чи житиме він. Звісно, вірили.
Тато нарешті розплющив очі, але він живе в “вегетативному стані свідомості”. Я не знаю, чи впізнає він мене, чи розуміє, де перебуває, і чи пам’ятає, хто він взагалі такий.
Олександр Адаменко після поранення
Як для будь-якої доньки, мій тато – найкращий у світі. До повномасштабної війни він ніколи не був у війську, навіть строкову не служив. Ми жили в містечку Бобровиця, що на Чернігівщині. Він працював охоронцем у Києві. Потім вони з мамою затіяли будівництво будинку, тож тато поїхав у Чехію на заробітки. Повернувся додому в січні 2022-го, готувався до тривалішого відрядження. Але почалася повномасштабна війна, тож 8 березня тато долучився до війська.
Олександр Адаменко під час служби
Він воював у Чернігові та на його околицях. Про ті часи багато не розповідав, оберігав нас. Потім служив на прикордонні. А в травні 2023-го у складі 1-ї танкової бригади поїхав на Донеччину. Востаннє ми розмовляли наживо в серпні того ж року: тато приїжджав у відпустку.
Родина Адаменків
“Поранення отримав на срібну річницю весілля”
17 жовтня 2023-го у батьків було “срібне весілля”. Але тато не привітав маму: до того кілька діб був без зв’язку, а на річницю отримав сильні поранення. Маму про це сповістили через кілька днів, коли тата перевезли в одну з лікарень Києва. Він був комі, тіло посічене осколками. Найпідступніший оселився в стовбурі головного мозку. Це він зробив з мого сильного сміливого татка чоловіка, який слабко реагує на світло, звук, і незрозуміло, чи впізнає рідних.
Весільне фото Тамари та Олександра Адаменків
До квітня 2024 року тато перебував у реанімації. Потім лікарі провели ВЛК, і за кілька тижнів його списали зі служби. Після цього татові припинили виплати, лікування та реабілітацію як військовослужбовця. Його перевели в паліативне відділення цієї ж лікарні, а нам сказали шукати доглядальницю. У нас не було на це грошей.
Пам’ятаю першу ніч, коли ночувала в палаті. Це не передати словами: постійно прислухаєшся до дихання, ловиш найменший рух м’язів. А тато, бувало, розплющить очі, потім закочує їх під лоба. Він то червоніє, то синіє, то блідне. І ти не знаєш, що це – судома, епілепсія, напад?
Анна, Тамара та Олександр Адаменко в одній із лікарень
Згодом тата перевели в нашу лікарню в Бобровиці, де він пробув до серпня 2024 року. За цей час МСЕК дала йому першу групу інвалідності. Чомусь цивільну. Сказали, що оформити інвалідність внаслідок війни можна буде опісля. Потім тато два місяці був у Ніжині на реабілітації. Далі знову Бобровиця. А в листопаді я забрала його додому.
Я постійно шукала, де нам зможуть допомогти. Згодом таки домоглася, аби його поклали в хоспіс при одній із лікарень у Чернігові. Він пробув там до 27 січня 2025 року. Після цього за допомогою друзів ми вирушили на Рівненщину в інший лікувальний заклад. Як довго ми тут будемо, – невідомо. Начальник госпіталю каже, що це залежить від того, скільки ми використали паліативних пакетів.
Це дуже боляче бачити, що ти нічим не можеш допомогти найріднішій людині.
“Тато не може засвідчити свою особу, тому ми через суд пів року оформляємо опікунство”
Ми маємо багато проблем із тим, що тато не може засвідчити свою особу. В передостанньому виході на нуль він втратив особисті речі та телефон. Попросив від’єднати фінансовий номер у банку, аби хтось не скористався ним. А ось нову сім-картку зареєструвати не встиг: його знову відправили на позиції. Тата поранили, рахунки заблокували. Ми ж з мамою залишилися без грошей з тяжкохворим татом на руках.
Без підпису тата ми не можемо оформити військову інвалідність, одноразову грошову допомогу при пораненні та, власне, скористатися вже виплаченими грошима.
Юристи порекомендували оформити опікунство. Ми подали до суду влітку 2024-го: за порадою адвокатів чекали на рішення МСЕК. Засідання тривали пів року. Татові призначили судово-психіатричну експертизу. Кажуть, ми ще швидко її пройшли: чекали 6 тижнів. Ще два пішло на оформлення висновку. Зараз рішення суду про призначення опікунства вже є, але має минути 30 днів, аби воно набуло чинності. Це має статися наприкінці лютого.
Щоб провести судово-психіатричну експертизу, яка тривала лише 20 хвилин, тата треба було везти в Чернігів. Транспортування таких людей – це ще той виклик. Важко знайти машину, медичний супровід, обладнання: такі поїздки виснажують пацієнта.
На Рівненщину ми їхали з Чернігова за допомогою БФ “Пацієнти України”. Пересадка була в кожній області, бо “екстренки” можуть їхати лише в межах своєї. Відтак ми переносили тата та купу речей чотири рази.
Під час транспортування важкопораненого Олександра Адаменка
На судово-психіатричну експертизу ми везли тата з Бобровиці в Чернігів у холодній машині. Фельдшер відмовився супроводжувати, сів до водія. Ми з мамою всю дорогу слідкували за станом тата. Інші переїзди так само супроводжувалися пригодами.
У середині лютого стан тата погіршився. І лікарі це пояснюють саме транспортуванням.
Ми переживаємо важкий період. І я бачу, що інші родини стикаються з тими ж проблемами: важко влаштувати пораненого на реабілітацію; немає розуміння, якою вона має бути; у багатьох побутових справах потрібен підпис, але людина не може його поставити; тривала процедура визнання недієздатним; за безоплатне лікування чи реабілітацію все одно потрібно щось доплачувати.
Усі півтора року я живу під сильним моральним тиском. Проблем із документами не було тільки в бригаді: все видали без зайвої бюрократії. А так чи не в кожній лікарні, ЦНАПі, закладі ти приходиш і просиш ніби не гарантовану воїнам допомогу, а щось особисте. Це виснажує.
Мій тато воював півтора року, має важкі поранення. Та в мене складається враження, ніби медичні працівники не зацікавлені у поліпшенні його стану. Я чую: “свіжі дослідження, реабілітація (хоч і пасивна), графік зміни положень тіла – не мають сенсу”. На досвіді бачимо, що все ж мають. Та як це довести і отримати кваліфіковану допомогу?
Немає одного лікаря чи консиліуму фахівців, які б спостерігали за його станом, рекомендували реабілітацію. І очевидно, що без неї, без контролю професіоналів ситуація тільки погіршуватиметься. По факту я сама шукаю в інтернеті заклади, центри, телефоную і домовляюся про перебування. Буває, відмовляють.
Про ВЛК після поранення, МСЕК, опікунство та реабілітацію ветеранів: пояснення юристів
Рідні пораненого бійця часто опиняються самотніми та розгубленими. Поки вони “доходять” до юристів, минає чимало часу, ситуації з оформленням документів ускладнюються і затягуються. Тому дуже важливо, аби їх не залишали сам на сам зі своєю бідою, а допомагали, надаючи роз’яснення щодо прав та гарантій.
Історія Олександра Адаменка оголила чимало проблемних питань, з якими стикаються поранені військові та їхні родини. Ми згрупували їх і попросили юристів прокоментувати. Ось що розповіли Сергій Ланкін з Адвокатського об’єднання “Глоба і Глоба”, яке консультує військових та ветеранів 3 ОШБр, та Христина Ковцун, яка керує медичним напрямом в ГО “Юридична сотня”.
Скільки часу триває лікування військового зі збереженням виплат
Законодавство гарантує військовослужбовцям можливість 12 місяців поспіль лікуватись та проходити реабілітацію і при цьому зберігати грошове та матеріальне забезпечення. Потім ВЛК має визначити, чи придатна людина до військової служби. Проте, за словами Сергія Ланкіна, останнім часом ВЛК не чекають рік, а раніше направляють важко- поранених та хворих бійців для визначення ступеня придатності. Вони мають на це право, якщо є незаперечні дані, що стан здоров’я бійця не відновиться і він не зможе продовжити службу.
Юрист АО “Глоба і Глоба” Сергій Ланкін
“Формулювання щодо цього в Наказі МОУ №402 розмите (п.6.11. – Ред.). На практиці це означає, що в будь-який час військовослужбовця можуть виписати з госпіталю, направити на ВЛК для визначення придатності та згодом звільнити з військової служби за станом здоров’я. Це ж призведе до позбавлення грошового забезпечення у розмірі 100 тис. за час лікування”, – акцентує Сергій Ланкін.
Христина Ковцун звертає увагу, що рішення ВЛК про непридатність до проходження служби є підставою для звільнення з військової служби. Проте зі списків особового складу військової частини людину не виключають у разі перебування на лікуванні. Тобто, має завершитися курс лікування, який необхідний людині з огляду на медичні показники.
“Військова” інвалідність: процедура та особливості
Загалом є два види інвалідності: цивільна та пов’язана з захистом Батьківщини (коли травма чи хвороба виникла через участь у боях). У випадку встановлення останньої люди мають більшу пенсію та пільги. Підтверджує цей факт ідентична фраза в рішенні ВЛК.
“Якщо в постанові ВЛК немає формулювання “пов’язане із захистом Батьківщини”, то військовослужбовцю неможливо буде надалі отримати статус “особи з інвалідністю внаслідок війни”, одноразову грошову допомогу належного розміру та військову пенсію. В такому випадку отримана інвалідність може вважатись отриманою “під час проходження військової служби”, тобто не пов’язаною із безпосередньою участю у бойових діях. У найгірших випадках взагалі не пов’язуватись із виконанням обов’язків військової служби”, – пояснює Сергій Ланкін.
Виправити цю ситуацію можна двома способами:
- У разі неправильної інформації, зазначеної у рішенні ВЛК – направити скаргу до Центральної ВЛК про внесення змін до такого рішення або переогляду військовослужбовця.
- У разі неправильної інформації у рішенні експертної команди при встановленні інвалідності – подати скаргу до Центру оцінювання про внесення змін до такого рішення або повторного проведення оцінювання функціональності.
Христина Ковцун додає, що для встановлення групи інвалідності, пов’язаної з війною, голова ВЛК може дати військовому скерування на ЕКОПФО. Це експертні команди, які функціонують з 01.01.2025 замість МСЕК. До реформи, коли ще працювали МСЕК, були певні труднощі з направленням на комісію. Документи формувались через ЛКК, потім скеровували на МСЕК.
Христина Ковцун, юристка, керівниця медичного напряму ГО “Юридична сотня”
“Загалом, якщо на момент проведення МСЕК було рішення ВЛК, де визначено правильний причиновий зв’язок, то група мала б бути такою, що пов’язана з війною. А ось на етапі отримання посвідчення особи з інвалідністю могла виникнути проблема. Постанова КМУ №685 передбачає особисте подання заяви людиною. Водночас це може зробити законний представник або уповноважена особа”, – пояснює Христина Ковцун.
Як оформити опіку: терміни та підводні камені
Визнання особи недієздатною та оформлення над нею опіки можливе відразу з моменту констатації лікарями хвороби, внаслідок якої людина не може керувати своїми діями, не усвідомлює їхнього значення. Для цього родичі військового мають подати відповідну заяву до суду.
“Ключове значення в цьому випадку має стан психіки бійця, якого рідні хочуть позбавити дієздатності. Під час судового розгляду призначають судово-психіатричну експертизу. Її проводять лише спеціалізовані установи МОЗ. Тому оглянути людину дистанційно або зробити висновок на основі медичних документів заочно неможливо.
Законодавство визначає, що строк проведення експертизи не може перевищувати 90 днів. Однак через завантаженість експертних установ він буває довшим. Після отримання результатів судово-психіатричної експертизи суд виносить рішення. А людині, яку позбавили дієздатності, призначають опікуна”, – каже Сергій Ланкін.
Христина Ковцун відзначає, що термін дії рішення про визнання людини недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. За її спостереженнями, з огляду на проведення експертизи розгляд таких справ часто триває близько 6 місяців.
Хто опікується “списаними” важкопораненими військовими
Сергій Ланкін відзначає, що після звільнення військового зі служби питання лікування та реабілітації часто лягають на плечі родини. Родина визначає установу для лікування, вирішує питання транспортування, оплати ліків, засобів реабілітації тощо.
Водночас допомогу родинам надають створені у підрозділах Сил оборони служби супроводу (Патронатні служби). Ефективність їхньої допомоги залежить від стану справ у конкретній бригаді.
Христина Ковцун рекомендує звертати увагу на індивідуальний реабілітаційний план, який формують при проходженні МСЕК (ЕКОПФО).
На сайті МОЗ зазначено, що безоплатні медичні послуги зі стаціонарного чи амбулаторного відновлення може отримати будь-хто. Тобто людина має право на безоплатну реабілітацію незалежно від того, “цивільну” чи “військову” групу інвалідності їй надали. Для отримання послуг у межах пакета з реабілітації в амбулаторних умовах достатньо електронного направлення від сімейного чи лікуючого лікаря.
“Якщо людина потрапляє до лікарні та потребуєте стаціонарної реабілітації в післягострому періоді, її можуть перевести з одного медзакладу чи клінічного підрозділу до іншого. Також послугу зі стаціонарної реабілітації можна отримати за електронним направленням. Його має право формувати лікуючий лікар.
Спеціалізація фахівця, який створює направлення, залежить від захворювання або травми пацієнта. Після отримання е-направлення на реабілітацію можна самостійно обрати медзаклад, де отримати відповідні послуги. Але тут в жодному випадку не йде мова про те, щоб “проситися” на реабілітацію. Якщо є відмова у наданні реабілітаційних послуг, однозначно слід телефонувати на МОЗ та залишати скаргу”, – переконана Христина Ковцун.
Перелік закладів, які надають ті чи інші медичні послуги, можна знайти на сайті Національної служби здоров’я України.
P.S. Попри те, що послуги з реабілітації мають бути безоплатними, на практиці це не завжди так.
Анна Адаменко каже, що найбільше коштів іде на ентеральне харчування пацієнта, купівлю ліків, які не покриває НСЗУ. Крім того, в деяких закладах дівчині доводилося купувати навіть підгузки та пелюшки. Відтак Анна відкрила збір. На своїх сторінках у соцмережах вона публікує звіти про витрати.
Дівчина мріє, аби вдалося влаштувати батька на реабілітацію в медичний реабілітаційний центр “Модричі”, що на Львівщині. Поки заїзд туди переносили двічі через заповненість закладу, а втретє – через погіршення стану Олександра. Проте родина не залишає надії на переведення у “Модричі”. Тож збір коштів на перебування в закладі триває. Ви можете підтримати його.
ПриватБанк: 4149 6090 1935 0141 (Адаменко Т. А. – дружина)
PayPal: [email protected]
Якщо ж ви фахівець, який може взяти на медичний супровід Олександра Адаменка, напишіть Анні в особисті повідомлення у фейсбуці або на електронну адресу: [email protected].
ПриватБанк: 4149 6090 1935 0141 (Адаменко Т. А. – дружина)
PayPal: [email protected]
Якщо ж ви фахівець, який може взяти на медичний супровід Олександра Адаменка, напишіть Анні в особисті повідомлення у фейсбуці або на електронну адресу: [email protected].
