“Задонатьте на збір”.
Частина людей одразу проігнорує допис, який розпочинається з такого заклику. Тому фандрейзерам щоразу доводиться шукати креативні способи залучення людей до збору коштів. І серед них є команди, які перетворили фінансову допомогу війську на тренд.
“Тиловики Азову” – це команда, яка перерахувала понад 210 мільйонів гривень на потреби 12-ї бригади Національної гвардії “Азов”.
19 жовтня завершився поки що найбільший командний збір – “тиловики” передали понад 110 мільйонів гривень на засоби радіоелектронної боротьби.
Співзасновниці “Тиловиків Азову” – креативна продюсерка Дарʼя Червона, арт-директорка Аліса Меженська, а також ветеранка й операційна директорка з ІТ громадської організації “АЗОВ.ONE” Марія Романова.
Вони розповіли “УП. Життя”, як перетворили фандрейзинг на мистецтво та створили спільноту однодумців, яка обʼєднала тисячі людей.
Як працюють командні збори для “Азову”
Аліса Меженська, Дар’я Червона, Марія Романова
tylovyky, azov.one/Instagram
“Тиловики Азову” – це фандрейзингова ініціатива в Instagram, яка працює так: після оголошення командного збору на сторінці “Тиловиків Азову” всі охочі можуть написати “Тиловикам” з проханням відкрити допоміжну банку.
Кожен учасник надсилає своє фото й називає суму, яку хоче зібрати. Потім “тиловик” отримує картку зі своєю фотографією та запропонований текст, які має опублікувати в Instagram.
Усі зібрані кошти додаються до спільної банки. Так величезна сума, необхідна для бригади, розбивається на менші частинки й швидше збирається.
Авторка ідеї “Тиловиків Азову” Дар’я Червона до великої війни була ретушеркою
che.darja/Instagram
Ідея “Тиловиків” належить креативній продюсерці Дарʼї Червоній, яка до повномасштабної війни була ретушеркою.
Історія допомоги “Азову” почалася з особистого болю Дарʼї. Захищаючи Маріуполь, загинув її друг Олександр Гряник (“Грян”). Даша почала потроху допомагати його побратимам, а після повернення командира “Азову” з полону остаточно вирішила співпрацювати з бригадою.
“Я ніколи раніше не втрачала людей, до яких була так емоційно прив’язана. Смерть “Гряна” – мій перший досвід втрати на війні. Мене розривало від бажання помсти, тому я вирішила діяти в будь-який можливий спосіб: репостити, збирати гроші, координувати якусь допомогу. Біль, який я відчула, спонукав більше допомагати саме “Азову” у складі НГУ, бо це його побратими.
Зараз наша взаємодія з “Азовом” нагадує мені сім’ю. Це колосальна підтримка і неймовірні люди. Усе, що стосується “Азову”, дуже рідне й близьке моєму серцю”, – ділиться дівчина.
Аліса Меженська була дизайнеркою та копірайтеркою
mzhnsk_/Instagram
Художниця Аліса Меженська дружила з Дарʼєю з дитинства та співпрацювала з нею у креативних проєктах, тож коли зʼявилася ідея “Тиловиків”, Аліса одразу долучилася до неї як дизайнерка і копірайтерка.
“У 2022 році я втратила роботу, тому мала багато вільного часу. У березні дізналася історію про хлопця, який був в окупації в Бородянці та був поранений. Коли я поспілкувалася з ним, то вирішила відкрити свій перший в житті збір на його реабілітацію. Я задіяла свої копірайтерські навички та дуже щиро написала текст.
Я була шокована, тому що з моєю тисячею підписників допис набрав мільйони репостів, і за півтори доби ми зібрали 300 тисяч гривень. Згодом до мене почали звертатися знайомі, які просили оформити для них збір, а потім я почала допомагати Даші”, – пригадує Аліса.
Від початку задум Дар’ї полягав у тому, щоб розбивати великі збори “Азову” на всіх охочих. Щоб фіналізувати ідею командних зборів, потрібно було затвердити її з представниками бригади.
Дарʼя розповіла про ініціативу Марії Романовій – операційній директорці ГО “АЗОВ.ONE”, що проводить фандрейзинг для 12-ї бригади Національної гвардії “Азов”. І Марії це сподобалося.
Марія Романова працювала в ІТ, служила у ССО “Азов” Київ, а потім долучилася до АЗОВ.ONE
ask.merry/Instagram
До повномасштабної війни Марія працювала дизайн-менеджеркою у сфері ІТ. У 2022 році почала волонтерити, долучилася до підрозділу ССО “Азов” Київ (нині це Третя окрема штурмова бригада), де пройшла шлях від бойового медика до начмеда, але згодом звільнилася й пішла працювати в “АЗОВ.ONE”.
“Я займалася забезпеченням свого підрозділу буквально з перших тижнів війни, ми дуже швидко закривали збори. Мій командир це помітив та запропонував стати начмедом.
Коли командування “Азову” вийшло з полону, мені більше розповіли про дисципліну й підготовку в підрозділі. Я була в захваті. Демобілізувалася і пішла в громадську організацію на позицію операційного директора. Мені не вистачало таких креативних історій, тому коли я познайомилася з дівчатами, розпочалася дуже крута робота”, – пригадує Марія.
Як створювали “Тиловиків Азову”
Перший командний збір запустили дуже швидко. Від моменту першого обговорення до першого допису про “Тиловиків Азову” пройшло близько 2-3 тижнів.
“Ідея спала мені на думку, коли я побачила, як хтось із моїх друзів відкрив свою банку, щоб допомогти закрити величезний збір волонтерам. Я подумала, що таких людей може бути більше, і почала розпитувати інших, чому вони не відкривають збори.
У мене було дві подруги, які мають хорошу аудиторію, і мене щиро цікавило, чому вони не використовують її як рупор. Вони сказали, що не вміють робити картинки й писати тексти. Тоді я зрозуміла, що проблему вирішить певна механіка – потрібно дати людям заготовку, щоб вони могли використовувати її для збору коштів”, – каже Дар’я Червона.
Дар’я знайшла референси для “паспорта Тиловика” – картинки, які б нагадували ID-картки, Аліса підготувала візуальне наповнення й унікальні тексти, а Марія взялася за створення жетонів – своєрідної винагороди для “Тиловиків”.
Фандрейзинг “Тиловиків” обʼєднав тисячі людей з різних галузей
Фото: @artem.plutalov
Команда волонтерів, які створювали “Тиловиків Азову”, не перевищувала десяток людей. Усі ідеї тестували на фокус-групах: команді було важливо знати, яку емоцію у читачів викликало те чи інше зображення або текст.
Креаторки “Тиловиків Азову” вважають, що секретами успіху ідеї командних зборів від початку було гарне візуальне наповнення, небанальний підхід до текстів, а також обмежена кількість місць та винагород для “тиловиків”.
“Навіть слова “волонтер” чи “збір” уже багато кому приїлися. Людям дуже важливо чути й бачити щось нове. Саме завдяки цій новизні наша ідея спрацювала.
Треба позбуватися клішованих слів і “білого шуму” в тексті, тому ми намагаємося уникати слова “збір” на першому слайді. Ми боремося за кожне унікальне слово“, – каже Аліса Меженська.
Дарʼя зауважує, що “Тиловики” перетворили фандрейзинг на тренд. Після запуску їхньої ініціативи у соцмережах з’явилося багато інших командних зборів.
“Раніше збори не були настільки масовими, і їх відкривали тільки ті, хто напряму взаємодіє з підрозділами. А у нас зʼявилася спільнота з кількох тисяч людей, серед яких були і військові, і цивільні. Це вже не просто збори, а окремий всесвіт, спільнота”, – каже Дарʼя.
Водночас були неприємні випадки, коли люди намагалися зібрати гроші не для Азову, використовуючи віжуал “Тиловиків”.
“Ситуації з крадіжками – це неприємно. Але сама механіка командних зборів нехай живе і розвивається. Я вже бачу, як люди її адаптовують, як знаходять нові прикольні ідеї. І я щиро радію. Ділитися таким форматом – це честь для нас”, – додає креативна продюсерка.
Сотні учасників, що перетворилися на тисячі. Як збирали гроші на “Азов”
У першому зборі мали взяти участь 100 людей, але долучилося аж 600 “тиловиків”
tylovyky/Instagram
Спочатку “Тиловики” планували зібрати 25 мільйонів гривень на дрони. У першій хвилі, яка стартувала 17 липня 2023 року, мали взяти участь 100 людей, які б зібрали по 50 тисяч грн, але долучилося аж 600 учасників.
Дівчата згадують: контролювати таку кількість людей було важко, але їм таки вдалося створити свою “службу безпеки”. Марія створила величезну систему безпеки з усіма зборами учасників, де команда моніторила їхній прогрес.
“Ми фіксували кожного учасника, кожну банку, на якому вона етапі. Там завжди видно, чи було зняття коштів. “Тиловики” ще чудові тим, що у нас є жорсткий моніторинг і жодна копієчка повз не пролетить”, – додає Марія.
Від початку до збору долучалися абсолютно різні люди – не лише азовська “бульбашка”. Усі учасники, які зібрали понад 50 тисяч гривень, мали отримати винагороду – іменні жетони тиловика, виготовлені з металу підбитого ворожого танка.
Спершу для “тиловиків” створили 100 карток синього кольору, але кількість охочих значно перевищила цю цифру. Зрештою, творчині “Тиловиків Азову” вирішили обмежити кількість учасників до 500 людей.
Однак ажіотаж не зменшився, тому всім іншим учасникам, які не потрапили до списку, вирішили видавати жовті картки, за які не вже не передбачалося винагороди.
У рамках другої хвилі команді вдалося зібрати понад 77 мільйонів грн
tylovyky/Instagram
Друга хвиля збору розпочалася у листопаді. Тоді “Тиловики” стали не просто ініціативою для пожертвувань, а великою спільнотою однодумців.
“Ми дуже зраділи, коли Катерина Прокопенко, дружина “Редіса”, підтримала нашу ініціативу та сама зібрала більш ніж мільйон гривень. Її участь привернула дуже багато уваги до “Тиловиків”. Також долучилося багато лідерів думок. З першого дня деякі люди писали, що переживають цей збір разом з нами, як Євробачення“, – каже Дар’я.
У рамках другої хвилі команді вдалося зібрати понад 77 мільйонів гривень на бронетранспортери М113.
“На других “Тиловиках” ми дали можливість відкривати не тільки банки на 50 тисяч, а і на менші суми. Також були ментори, які могли щось підказати, і була можливість стати “тиловиком азовця”. Наприклад, Гендальф відкрив банку на мільйон, а інші люди могли відкрити банку на 5 тисяч, які потім підуть на банку Гендальфа”, – розповідає Марія.
Третя хвиля зборів “Сталева хмара” принесла найбільшу суму донатів
tylovyky/Instagram
Третя хвиля відрізнялася від інших найбільшим масштабом і автоматизацією процесу та принесла “Азову” рекордну суму – понад 110 мільйонів гривень на засоби РЕБ. “Тиловики” запровадили кілька нововведень, які зробили процес збору зручнішим та ефективнішим.
“Нам потрібно було зменшувати операційний час опрацювання заявок. Тому я за допомогою свого досвіду в ІТ сформувала три головні нововведення: чат-бот з обробкою всіх заявок та збереженими листуваннями; сайт-платформа, де можна проходити реєстрацію та донатити на інші збори “Тиловиків”; а також адмінка, де не тільки дизайнери, а й менеджери могли швидко оформити картку і без затримок віддавати її учасникам через той самий чат-бот. Таким чином час обробки заявки знизився від 4-5 годин до 10-15 хвилин”, – каже Марія.
Усі охочі стати “тиловиками” отримували картинки для дописів через чатботи, обʼєднувалися у команди з менторами й тестували нову функцію допоміжних банок від monobank.
Одна людина могла відкрити збір на суму від 10 до 100 тисяч, а ментор, який обʼєднував команду, мав зібрати від 500 тисяч.
Ідея з менторами зародилася завдяки одному з учасників проєкту Дмитру Кулішу, який ще під час першої хвилі “Тиловиків” запропонував своїм друзям долучитися до збору через його особисту банку.
“Це було не просто бажання допомогти – це був вияв справжньої ініціативності та креативного підходу. Завдяки Дмитру ми зрозуміли, як важливо давати людям можливість бути не просто учасниками, а й певними наставниками, які несуть відповідальність і готові допомагати іншим, аби впливати на успіх збору.
Саме так і виникла ідея масштабування цього формату і створення комфортної зони для тих, хто потребує підтримки на початку свого шляху волонтерства”, – розповідає команда “Тиловиків”.
У третій хвилі збору взяли участь 2600 людей. Творчині “Тиловиків” кажуть, що ця хвиля привабила найбільше учасників. Зокрема, долучилося багато інфлюєнсерів та українських бізнесів.
“Наймолодшому “Тиловику” було 9 років”. Хто допомагає збирати гроші для азовців
Фандрейзинг “Тиловиків Азову” обʼєднав тисячі людей з абсолютно різних галузей: військовослужбовців, блогерів, артистів чи зовсім непублічних користувачів соцмереж. Серед “тиловиків” були навіть діти.
“Насправді ми були вражені кожним учасником – складно виділяти когось одного. Але серед найзворушливіших у нас був Богдан – 14-річний хлопець, який написав мені з проханням відкрити збір. Річ у тім, як він це написав – наче благав збирати гроші на “Азов”. Це було дуже мило.
Коли я опублікувала скріншот його повідомлення, це репостнув “Тавр”. Тоді на сторінку Богдана прийшло дуже багато його кумирів-азовців. Люди, на яких він дивився із захватом, казали йому “повага тобі, хлопче, ти крутий”. Він просто горів цим”, – згадує Дар’я.
Оскільки 14-річний Богдан не міг завести власну картку, її відкрила Марія. Підліток зібрав понад 100 тисяч гривень.
Але Богдан – навіть не наймолодший “тиловик Азову”. У першій хвилі командного збору брав участь 9-річний Владик з Одеси. Спочатку він зібрав 50 тисяч гривень, а потім відкрив ще один невеличкий збір із “жовтою карткою” – вже без винагороди.
“У нього був класичний дитячий інстаграм, десь 5 постів, але він сам був дуже активний. Мама допомагала йому монтувати відео, коли збір пригальмував, але на початку він сам все робив“, – розповідає Аліса.
Учасники зборів отримували винагороди, зокрема жетони з трофейного російського танка
azov.one/Instagram
Серед інших учасників творчині “Тиловиків” виділяють азовця Богдана Кротевича (“Тавра”), який розіграв свою машину задля донатів. І він не єдиний, хто пожертвував своєю автівкою заради бригади.
“Був чоловік, який з сім’єю виїхав з Маріуполя. Він сказав “я хочу продати машину й віддати вам кошти на “Тиловиків” і дійсно зробив це. За тиждень-півтора продав свій “Лінкольн” і перевів нам кошти на банку”, – згадує Марія.
Як закрити збір? Секрети успіху від “Тиловиків”
“Тиловики Азову” стали не просто фандрейзинговою ініціативою, а спільнотою однодумців
tylovyky
На думку Аліси, будь-який збір можна легко закрити, якщо є якісне візуальне наповнення і текст. Головне – щиро звертатися до своєї аудиторії та проявляти креативність. Можна розповідати цікаві факти про свою професію, віддавати якусь книгу з власної бібліотеки за донат, розігрувати якийсь продукт.
Наприклад, одна учасниця пройшлася з плакатом “Ця барбі збирає на дрон”, коли в Україні стартувала прем’єра фільму “Барбі”. Дівчину в рожевому одязі помітили в Instagram і TikTok, тож бажану суму вдалося зібрати.
А ще один “тиловик” роздрукував QR-код з посиланням на свою банку та наклеїв його на футболку, в якій вийшов на акцію на підтримку військовополонених.
“Дійсно, кожного разу треба щось вигадувати. Треба просто змиритися з тим, що наш мозок дуже адаптивний, ми звикаємо до всього. Тому єдиний спосіб залучити людей – дати їм щось нове. Але коли розумієш свою мету і мотивацію, тобі навіть не образливо від того, що маєш бути “тамадою“, – каже Дарʼя.
Творчині “Тиловиків” впевнені: збори варто відкривати, навіть якщо в соцмережах за вами стежить лише десяток друзів і ваша мама, адже і вони можуть надіслати кошти та поширити інформацію серед своїх знайомих.
Також не потрібно боятися чи соромитися маленьких донатів: статистика показує, що левову частку збору закривають крихітні пожертви. Будь-яка сума важлива: і 5, і 10, і 50 гривень.
“Ми постійно наголошуємо: активний тил – сильний фронт. Недостатньо просто зробити збір, треба постійно діяти й виходити за рамки фандрейзингу. Ми показали, що збори – це класно і доступно кожному. Головне – мати бажання. Навіть якщо ви не встигнете зібрати всю суму, на вас ніхто не буде кричати. Вам подякують.
Не треба ніяких навичок, щоб роздрукувати собі QR-код. Також можна долучатися до мікрозборів на тисячу чи кілька тисяч, щоб вам задонатили ваші друзі, і ви за день назбирали цю мінібанку”, – каже Аліса.
Водночас треба готуватися до того, що збір не закриється однією публікацією і 5-10 репостами.
“Потрібно взяти на себе відповідальність і придумати, чим ти будеш закривати збір, окрім головного допису, для якого ми надаємо матеріал. Як зробити це ефективно?
Універсальної відповіді немає, тому що дуже важливу роль відіграє актуальність і новизна. Ми боремося за кожне унікальне слово, тому що через високу конкуренцію все швидко приїдається. Якщо людина побачить у стрічці 5 зборів поспіль, то просто прогорне всі, якщо не буде якоїсь родзинки”, – додає Дар’я.
Люди менше донатять. Як це виправити?
За свій досвід фандрейзингу Дар’я Червона пробувала багато стратегій, як заохотити людей до фінансових пожертв. На її думку, універсального рецепта немає.
Інколи краще працює заохочення, а інколи – навіть присоромлення.
“Коли загинув “Грян”, я багато кричала на людей у своєму інстаграмі, тиснула на почуття провини. Але я не мала на увазі, що “я хороша, а ви погані”.
Я завжди відчувала, що звертаюся начебто до себе. До тієї Даші, яка до повномасштабної війни не була залучена в допомогу армії. Я досі не пробачила собі, що була далеко від війни. І це відгукується тим, хто також відчуває, що робить недостатньо”, – каже дівчина.
Творчині “Тиловиків” закликають не боятися збирати й донатити кошти
azov.one/Instagram
Дарʼя точно знає одне – щоб ефективніше збирати кошти, потрібно не відмежовуватися від війни та оточувати себе проактивними людьми.
На думку дівчини, кожна людина має насамперед відповісти собі, чому їй треба збирати та донатити кошти. І Дарʼя зі своєю мотивацією давно визначилася:
“Я збираю, щоб Україна не втрачала найкращих. Я збираю, бо пам’ятаю Ірпінь, Бучу, Ізюм, Херсон, Маріуполь. Важливо визначити свою мотивацію і не перекладати відповідальність на когось іншого.
Навіть якби всі корупціонери віддали все награбоване на ЗСУ, я б все одно донатила. Навіть якби у нас система забезпечення працювала ідеально, я б кричала, що нам треба ще, бо війна – це дуже дорого. І якщо ми воюємо за кожне життя, то маємо віддавати все до останнього”.
Олена Барсукова, Українська правда. Життя
