— Якщо озирнутися на 2024 рік, наскільки українцям характерним стало критичне мислення? І мірилом я пропоную в цій темі взяти кількість публічних скандалів, непорозумінь, всього того, що то там, то там в інформаційному просторі з’являється. Ми стали мудрішими чи ні?
— У цих умовах мені важко говорити про збільшення критичного мислення чи мудрості, тому що обставини грали проти цього. І це були об’єктивні обставини, в яких рівень страху, стресу, втоми зашкалював. І коли настільки збільшується оцей стан напруги з об’єктивних причин, то людина абсолютно об’єктивно починає менше фільтрувати інформацію, більше реагувати на якісь, скажімо так, «магічні пігулки», які вона десь бачить, які здатні, з її точки зору, полегшити її стан.
І я думаю, що останні місяці, навіть останні тижні старого року, були дуже яскравою ілюстрацією цього, тому що була вкинута інформація [блогером] Дмитром Гордоном, що нібито війна закінчиться 30 грудня. І та кількість людей, яка в це повірила, яка це поширювала, яка це обговорювала, добре ілюструє, наскільки ось цей стан втоми був великим.
Попри всі попередні історії, які вже транслював Дмитро Гордон (і вони не справдилися, і люди про це знають, і люди про це говорили), вони все одно були здатні повірити в ось це швидке закінчення того, що так уже всіх втомило, стільки крові пролило, що навіть повірили Дмитру Гордону і чекали цієї дати, як дати нібито закінчення війни.
— Це втома? Чи, можливо, в кожному суспільстві, а українське не виняток, є якась категорія людей, яким характерне ось таке мислення, і вони готові в це вірити. З’явилася ціла хвиля таких ніби аналітичних розборів: «В ефірі Юрія Романенка Олексій Арестович розібрав резонансну заяву Дмитра Гордона». Далі цитувати не буду, немає сенсу, але в цьому прекрасне все. Можливо, це характерно для кожного суспільства?
— Абсолютно з тобою погоджуюся, що у будь-який період невизначеності в кожному суспільстві є достатньо значний відсоток людей, які здатні вірити в конспірологію, які знаходять в цьому сенс, які шукають магічні пігулки і так далі.
Але, як на мене, кінець року якраз добре проілюстрував, що не тільки люди, які схильні вірити попри все в якийсь магічний результат, а цілком критичні люди, люди, які аналітичну інформацію аналізують, так само якоюсь мірою були здатні вже [повірити] – «ну давайте, нехай вже закінчиться, ну вже готові Гордону повірити».
Звісно, у нас немає ніякої соціології, щоб стверджувати, який це відсоток. Я це суджу суто по соціальних мережах, по їхньому моніторингу, по тих обговореннях, які були в різних студіях, не тільки в Арестовича. Хтось це робив для того, щоб в інформаційних цілях розхитати суспільство.
Абсолютно не можна забувати про те, що ворог будь-яким таким інфоприводом користується і використовує на свою користь. Але і багато українців і, на жаль, «блогерів» підсилювали ці меседжі Гордона і всіляко намагалися їх поширити.
Тому так, тут намішалося, як завжди, дуже багато всього. І це ж вчергове говорить, в якому складному інформаційному просторі ми жили в 2024 році, наскільки людям було важко, навіть тим, які мають критичне мислення, його постійно застосовувати, хоча воно або є, або його немає. І наскільки важко фільтрувати те інформаційне поле, в якому ми живемо.
— А яким чином формується це поле?
— Давай проілюструємо це, напевно, на одному з останніх скандалів минулого року, який був пов’язаний з встановленням на Майдані Незалежності та в інших містах Ханукії, як це формувалося в інформаційному просторі.
Коли тільки почали встановлення, це був, напевно, початок грудня. У Тік-тоці почали з’являтися такі відео від звичайних людей, які казали: «А що це поставили, можливо, це якийсь масонський знак, а, можливо, це ще там щось таке встановили. Тобто люди почали формувати запит: а що ж це таке?
Потім другою хвилею почали формувати [меседж], що «ага, це все євреї, це все масонський заговор, євреї правлять світом» і так далі. Таким чином почали працювати на аудиторію, яка, можливо, має якесь не таке ставлення до інших національностей.
Потім, відповідно, стається дуже гучний скандал, який виник в інформаційному просторі на певних думках певних людей з [співачкою] Катею Чилі. І його вже підхопили дуже різні актори. Його підхопила, звісно, і Росія, його підхопили і внутрішні різноманітні сили, які по-різному ставляться до єврейського питання. Його підхопили і радикально налаштовані українці, його підхопили захисники, звісно, історики, які все почали пояснювати.
Абсолютно різними руками це утримувалося в інформаційному полі. Ця тема продовжила обговорюватися дуже гучно протягом приблизно тижня. Хоча трималася в інформаційному полі ще з попередніх хвиль фактично більше трьох тижнів.
І те, що ми бачимо в результаті в інформаційному полі, — це може бути просто випадковість (людина зняла відео, воно завірусилося); це може бути ціленаправлений російський вкид (як я підозрюю, це було в цьому випадку з оцими першими відео в Тік-тоці).
Це потім починає формувати хвилю, яка стає вигідною різним політичним силами. Вони починають в своїх інтересах своїми ботрумами (і не тільки своїми), блогерами підживлювати. Це стає цікаво різним блогерам прокоментувати і експертам — як реальним, так і ні.
Потім фактично завжди на такій хвилі піднесення виникає якесь радикальне висловлювання, як в цьому випадку це було з Каті Чилі, яке збурює ще одну хвилю дискусії. І таким чином інфопривід не просто живе в інфополі, він підсилює ті больові точки, які були там закладені роками і продовжує жити.
І так фактично відбувається чи не з усіма такими гучними речами, які в нашому інфополі виникають. Це може бути не просто якась умовно нейтральна і не тема, яка стосується війни, а дуже часто це те, що стосується залякування. Як, наприклад, було з тою ж загрозою ударів перед Новим роком, коли вкинули інформацію, що нібито зламали Марафон, нібито буде масований балістичний удар, якого всі, звісно, чекали, тому що знали, що Росія особливо чомусь до цих свят прив’язується. Тобто ми постійно живемо в цих малих і великих хвилях формування інформаційного поля.
Я не втомлююся [представника ГУР] Андрія Юсова цитувати, який сказав, що немає загрози від якихось конкретних ІПСО, як є велика загроза від таких «м’ясних штурмів» ІПСО, в яких ми знаходимося.
І тут важливо сказати, що це не тільки сплановані інформаційно-психологічні операції з боку росіян, а це ще й незначні, невеликі кампанії, які в своїй масовості якраз дуже на нас діють. Тому що ми бачимо, що щось недекватне, страшне чи емоційне відбувається в інфополі і люди починають від цього втомлюватися, більше фільтрувати інформацію і таке інше.
Звісно, це все відбувається на тлі реальної війни, реальних втрат, які так само б’ють по нашому відчуттю того, що відбувається.
— Чи правильно я розумію, що фактично зараз росіянам не обов’язково створювати штучний інформаційний привід? Якщо раніше, 10 років тому, вони розповідали історії про «розіп’ятого хлопчика», яка не є правдивою, то зараз в цьому ніби немає потреби, тому що можна взяти реальну історію і роздмухати її до таких масштабів, щоб мати такий самий результат, ефект.
— Я б не сказала, що більший результат. Абсолютно погоджуюся з тим, що росіяни фактично вже нічого штучно створеного не вкидають в інфопростір. Тому що вже час показав, що їхні штучні вкиди або взагалі не дають ніякого результату, або дають дуже незначні результати.
Єдиний інструмент такого штучного вкиду, який працює, — це вкидання через західні медіа різноманітних чуток. І не тільки через західні медіа, а й через різних експертів і псевдоекспертів, які йдуть з більш релевантних джерел для українців. Тобто коли щось західні медіа в чутках написали, воно протекло до нас, і наші почали обговорювати.
Але переважна більшість [роботи росіян] – це моніторинг інформаційного поля, який в них, на жаль, поставлений дуже добре; і розуміння, і прогнозування, як на ті чи інші інфоприводи, які тільки зароджуються, відреагують українці. І штучне чи не тільки штучне їхнє підживлення.
Ми звикли вважати, що росіяни працюють виключно або переважно штучними аккаунтами, ботами і так далі. Але в цей час ми часто забуваємо, що є достатньо велика мережа великих і малих блогерів, які під тим чи іншим впливом (маю на увазі, свідомо чи ні, тобто за гроші чи під якимось свідомим своїм вибором), вони насправді тяготіють до розгону ось таких меседжів, які вигідні Росії, які на вістрі хайпу в Україні.
І, зокрема, це дуже часто відбувається в Тік-тоці. Потім воно перетікає в різні соціальні мережі – від Telegram до Youtube — і починає формувати інфополе.
І навіть в [2024] році було дослідження Радіо Свободи, на основі злитих документів росіян, які показували, як ця система працює. Це, власне, моніторинг, аналітики аналізують російські меседжі, які є в українському інфопросторі, далі росіяни креативлять різноманітні [шляхи] – як його вкидати, розганяти, розколювати. І вже тоді залучають і рекламу, і своїх блогерів, і свої канали.
Але потрібно підкреслити, що ключову роботу, на жаль, роблять українці своїми руками, тому що це, по-перше, дає найбільший ефект, по-друге, воно максимально пакується під те, що тут же є частинка правди, навіть якщо вона мізерна, але ж вона тут є; значить, і все решта може бути правдою.
І ось ця технологія напівправди, напівтонів, «не все так однозначно», плюс руки українців, на жаль, дає найбільший ефект, особливо в тому стані втоми і стресу, в якому ми знаходимося.
— Є ще одна емоція — це страх. Наскільки вона впливає на реалізацію цих вкидів з боку Росії?
— Напевно, варто сказати, що вже якийсь є вектор на кшталт ядерки, який вже ми настільки втомилися боятися, що вже має статися дійсно якась надзвичайна подія на кшталт того, що посольство США має покинути Київ чи щось подібне, щоб українці на це зреагували.
Тому що, якщо подивитися на 2024 рік і на пікові якісь моменти, коли було страшно, коли люди до чогось готувалися, то варто з останніх відмітити, звісно, коли були заяви американського посольства. Люди дійсно на це реагували, коли були удари Орешником чи якось новою зброєю по Дніпру, які були після попередження американського посольства. Тобто якісь дуже значні моменти, в яких є елемент аналітики, попередження і безпосередніх звірячих актів з боку Росії, тоді люди починають йти в страх.
Тут важливо сказати, що Росія, напевно, від такої технології страху перейшла в те, що постійно підтримує певний стан невизначеності і залякування, які, зокрема, пов’язані з мобілізацією. Тобто важливо ж відмітити, що це ключова була інформаційна операція росіян протягом минулого року, та й не тільки минулого. І на ось цьому страху, що «тебе мобілізують і ти обов’язково загинеш», підключаючи до цього всі елементи наших реальних прогалин в мобілізаційному процесі, їм це вдавалося робити.
І тому страх, напевне, з одного боку не є ключовим фактором в інформаційних операціях, а з іншого боку, він фоново постійно діє і має свій вплив.
Я б сказала, що ми зараз пішли трошки на інший рівень роботи всіх цих інструментів, тому що нового Росія нічого не вигадує. Це комбінація, це момент часу, в який ця комбінація різних інструментів відбувається.
Тому все-таки інший буде період, 2025 рік зокрема, в якому ми будемо по-іншому реагувати. Як? Подивимося, тому що дуже все залежить від комбінації тих чи інших факторів, які будуть в моменті часу.
— Ще й очікування українців відіграють роль, мені здається. Переді мною одне з опитувань КМІС. У грудні близько половини опитаних, 45%, заявили, що сподіваються, що з обраним президентом США Дональдом Трампом мир в Україні стане ближчим. Втім 15% з них вважають, що мир стане значно ближчим, а решта, 30%, говорить, що мир стає лише трохи ближчим. Якщо є такий запит, то це означає, що його намагатимуться заповнити чимось, що буде вигідно тим, хто це інспірує. Наскільки ось цей чинник так званого 20 січня, коли Трамп знову стане господарем Білого дому, теж стане предметом маніпуляції? Чи можна це передбачати?
— Звісно, можна, тому що те ж 30 грудня з Гордоном — це такий же самий ефект. Коли люди очікують, що щось станеться, воно не стається, йде відкат емоцій, погіршується стан і так далі.
За кадром залишаються якісь неочевидні речі, але вони дуже важливі. Наприклад, падають самі донати. Тому що люди очікують, що «от-от війна закінчиться, і вже не треба донатити, не треба мобілізуватись, не треба готуватися» і так далі. І десь воно відбувається автоматично, десь — свідомо через підігрівання, зокрема з боку Росії.
Але ось це наше очікування чогось позитивного, яке не стається, це так само стара технологія, яку росіяни з 2022 року активно використовують. І на всіх цих прогнозах від «двох-трьох тижнів», які затягнулися і підтримувалися в інфополі з нашого боку; до різноманітних вкидів, що має закінчитися війна; і флешмобів, які закидалися; і того, що [російський диктатор Володимир] Путін таки вмер, які зараз починають відроджуватися в інфопросторі руками росіян…
Тобто ось це постійне очікування і його несправдження, на жаль, дуже погано діє на цей стан невизначеності і має побічні ефекти, як зменшення донатів і багатьох інших моментів.
