Кожен із нас неодноразово чув фразу, що “нервові клітини не відновлюються”. Сучасна наука повністю це спростовує. Ба більше – здатність нервових клітин до відновлення та створення нових зв’язків між ними, певні у Національному реабілітаційному центрі UNBROKEN, нині відіграє важливу роль у подоланні ветеранами їхніх травм і пошуку нових сенсів.
А це мова про мільйони українців. За останніми офіційними даними в нашій країні вже зараз 1,3 млн ветеранів.
Упродовж трьох останніх років Центр UNBROKEN Першого медоб’єднання Львова приділяє дуже багато часу і ресурсів на лікування невидимих – тобто психологічних – травм війни. Цей напрям очолює психотерапевт і психіатр Олег Березюк. Він з колегами, а це понад пів сотні психологів, психіатрів, нейропсихологів, арт- та тілесно-орієнтованих та інших психотерапевтів, щодня працюють з військовими, ветеранами, членами їхніх родин та дітками. Це уже тисячі людей. Зокрема, і ті, хто пережили полон, тортури і катування. У тривалому процесі складного лікування та відновлення серед іншого фахівці з ментального здоров’я допомагають діючим військовим, ветеранам та цивільним, які пережили травматичний досвід, віднаходити нові стилі життя.
Реклама:
“Травма руйнує мозок в прямому розумінні цього слова. Чи це травма фізична, чи це психічна, чи моральна. Вона руйнує мозок, розриваючи зв’язки між нейронами. Руйнує самі нейрони як матеріальний субстрат нашої поведінки, емоцій, мислення і стосунків. І наша нейромережа підвисає. Ми не можемо швидко і якісно думати, контролювати свої емоції, агресію. Наша поведінка стає нестерпною для нас і тих, хто поруч. І це приносить страждання”, – ось, каже психіатр Олег Березюк, як ворог вбиває українців не лише фізично, а й ментально.
Виходити з цього стану і розпочати нове життя після травми допомагає відновлення нервових клітин та зв’язків між ними. Це називається “нейрогенез” та “нейропластичність”. Березюк пояснює що це і як працює:
“Дорога до нового стилю життя після травми пролягає через розуміння впливу таких двох дуже важливих інструментів функціонування нервової системи і її розвитку, як нейропластичність – збільшення кількості зв’язків між нейронами, і нейрогенез – збільшення кількості самих нейронів. Поєднуючи нейропластичність і нейрогенез, ми можемо створити нову нейромережу, яка дозволить нам стати ефективнішими і допоможе з “мінуса” вийти у “плюс”. Нам це треба поставити на службу людині – першою чергою людям, які віддали своє здоров’я, аби інші жили в мирі і спокої”.
За три роки роботи з людьми, які постраждали внаслідок війни, у Центрі UNBROKEN напрацювали цілий пласт дієвих інструментів, які паралельно з медичними методами лікування стимулюють нейрогенез та нейропластичність та водночас допомагають віднайти новий стиль життя після травми. Серед них: мистецтво, спорт, освіта, взаємини та соціальний інтерес. Давайте розберемо деякі з цих кейсів. І пояснимо чому нам варто укласти новий суспільний договір і на всіх рівнях долучитися до пошуку ветеранами нового стилю життя.
Олег Березюк
Мистецтво: зв’язати розірване та створити нове
Ветеран Павло Марценюк, який безповоротно втратив зір на війні, якось наважився прийти з дружиною до творчої майстерні Центру UNBROKEN. Він спробував працювати з глиною. Перший виріб, який створив власноруч – це керамічна тарілка для донечки.
“Я не уявляв скільки можна отримати, змінюючись і доповнюючи себе через творчість. Я взяв до рук глину, почав створювати вироби і помітив як це змінює мій характер. Коли виникають клопоти, я йду в майстерню і раптом усвідомлюю, що всі турботи зникають”, – ділиться захисник.
Павло захопився гончарством і створює все нові і нові керамічні вироби. Навіть у повній темряві ветеран вчився бачити світло: у людях, рідних та зрештою – творчості. У такий спосіб він шукає новий стиль життя після травми. Те, чим почав займатися, допомагає відновити уражену війною нейромережу його головного мозку.
Нещодавно 48 творчих робіт, які Павло та інші незламні пацієнти створили під час занять з арттерапії та у творчій майстерні реабілітаційного центру, стали основою експозиції у львівській галереї “Меркурій”. Виставка називалась “Unbroken: За обрієм”.
Павло Марценюк
Були там і роботи Володимира Кайди – морпіха родом з Донеччини. Він втратив на фронті ногу, пережив два інсульти, не міг розмовляти і понад рік був прикутий до ліжка. А тепер він став справжнім митцем, який може похвалитися участю вже у трьох виставках.
А почалося мистецьке життя Володимира із занять на ткацькому станку у творчій майстерні центру. Згодом пацієнт почав працювати зі шкірою і доволі успішно. З цього матеріалу він створює неймовірні картини. Ба більше – нині Володимир вступив до Львівської національної академії мистецтв.
“Володя став першим промоутером мистецтва, як шляху до відновлення, нейрогенезу і нейропластичності. І ми точно знаємо, що це кардинально змінило його життя. Якось я його зустрічаю, він біжить мені назустріч, а в його рюкзаку – ручний ткацький станок. Це не просто річ, а символ того, як навіть найменші кроки можуть призвести до великих змін”, – каже керівник напрямку ментального здоров’я Центру UNBROKEN Олег Березюк.
Володимир Кайда
Ще один яскравий приклад – це історія кримчанина Ігоря Платонова, який воював з 2014-го і пережив полон. Під час реабілітації ветеран захопився театром, відвідав понад 100 вистав і відчув у цьому шлях до зцілення.
“Я вийшов з опери і щось тьохнуло. Перша емоція за довгий час. Тоді я зрозумів, що можу зробити революцію і змінити бачення людей. І тоді я почав писати сценарій. Театр допомагає мені відновити втрачені емоції. Він повертає мене до життя і дає змогу знову відчувати”, – розповідає захисник.
Так Ігор віднайшов свій шлях до нового стилю життя після травми – вже не як захисника, а митця. Опановує нову навичку – написання сценаріїв. П’єса за одним із них вже вийшла на сцені Львівського театру Лесі Українки. А зараз ветеран працює над новою виставою – вже для великої сцени Театру Заньковецької. Пише він переважно про власний досвід та емоції, яких сам довгий час не міг відчувати через травматичний досвід полону.
Ігор Платонов
Абілітація: нові навички, новий досвід, нове життя
Така соціальна реабілітація, як в оцих трьох ветеранів, коли людина усвідомлює свої обмеження і можливості, через опанування нових навичок долає травму та обирає нову соціальну роль, називається “абілітація”. І вона напряму взаємопов’язана з нейрогенезом та нейпластичністю. Напрацюваннями як це працює в синергії команда та пацієнти реабілітаційного центру поділилися під час Форуму, що цієї весни відбувся у Львові – “Абілітація: знайти новий стиль життя після травми”. Там вони детально розбірали кожен із заявлених у цій статті кейсів.
А до участі у масштабній події залучили митців, спортсменів, волонтерів, громадських діячів, роботодавців та представників бізнесу. Логіка дуже проста: кожне місто чи громада, організація чи бізнес, гурток, секція чи школа можуть на своєму рівні зробити подібне і допомогти нашим ветеранам шляхом опанування нових навичок відновити нейрони, втрачені зв’язки між ними та соціалізуватися. Одним з таких потужних інструментів відновлення є спорт.
І йдеться тут не про фізичну реабілітацію в центрі, а інше – адаптивні види спорту. Це той новий стиль життя, який українським ветеранам дають такі відомі на весь світ змагання як Invictus Games чи паралімпійські види спорту.
Спорт: навчитися жити з новими можливостями
Військовий Іван Роман внаслідок влучання ворожого FPV-дрона втратив руку, ногу та частково зір. Та це не завадило йому під час лікування спробувати свої сили у стрільбі з лука. Хоча на перший такий майстер-клас для поранених воїнів Іван їхав не дуже охоче. Розповідає як це було:
“Мене посадили і я своєю однією рукою тримаю лук, а тренер натягує тятиву зі стрілою. І такий був наш перший постріл разом. Для мене це було перше “вау”! Це все ж таки реально! Я ледве не випав тоді з крісла колісного, але мене зловили. А 5-та чи 7-ма стріла була в десятку і я просто не вірив у це. І так усе почалося”.
Згодом Іван приловчився стріляти самотужки, натягуючи тятиву зубами. І цьогоріч вже навіть взять участь у своїх перших змаганнях для важкопоранених захисників – “Кубку воїнів”. А нині він серйозно роздумує про участь у Паралімпійських іграх. Бо тепер певен:
“Незважаючи на різні обставини, немає нічого неможливого!”.
Іван Роман
Опановуваті нови види спорту незламним серед інших допомагає соціальний психолог та ментор Центру UNBROKEN Павло Козак. Сам він на кріслі колісному з 12 років. Попри важку травму, Павло став чемпіоном світу з бодібілдингу і веде активний спосіб життя. А нині допомагає ветеранам адаптуватися до нових обставин та через спорт долати свої травми.
“Півтора року тому ми з товаришем заснували клуб адаптивних видів спорту і ми бачимо майбутнє за такими клубами. Якщо ми говоримо за командні види спорту – це підтримка, сім’я, розуміння, соціум і адекватна комунікація”.
Тож спорт може дати ветеранам не лише нові навички та стимули до відновлення нейронів. Фізична культура може дати їм набагато більше: нове соціальне коло та зрештою – роботу, якщо це захоплення переросте у професійну діяльність.
Освіта: віднайти новий життєвий маршрут
Львівський пекар Назарій Подоляк вступив до лав захисників у перший тиждень повномасштабного вторгнення. За півтора роки на фронті в нього сильно погіршився зір і експертна комісія визнала його непридатним. Та те, через що найбільше страждав Назарій, тоді залишилося поза увагою членів комісії. Бо ці рани невидимі.
У Центрі UNBROKEN Назарій лікувався від депресії та панічних атак. І тут йому, як і багатьом іншим пацієнтам, випала нагода пройти безкоштовний 10-денний бізнес-курс з підприємництва “Restart: від ідеї до ветеранського бізнесу”.
“Я сам помітив як в мене загорілися очі від своїх ідей! Цей курс дав розуміння, що це не просто наші ідеї, а це можливо втілити в життя. Багато інформації та розвитку. Я дуже вдячний нашим викладачам, які читали нам лекції та підтримували”, – ділиться враженнями Назарій.
Його наречена Аліна, коли побачила як в коханого загорілися очі, теж долучилася до курсу. Розповідає:
“Я побачила, що Назарій змінився. Найголовніше, що з тих розмов на кухні про якусь там мрію та ідею ми почали рухатися в напрямку нарешті того втілення. Мені здається, що дуже великий крок від “нуля””.
Назарій і Аліна наразі роздумують про відкриття салону краси. Але найголовніше, цей навчальний курс допоміг ветерану відновити втрачені нейронні зв’язки, створити нові і таким чином сприяти лікуванню від невидимих травм війни. Звісно, усі 100% ветеранів, які проходить навчання, не стануть підприємцями, але усі вони активують мозок і навіть лише через це, каже Олег Березюк, уже вартує їх проводити.
Назарій Подоляк та його наречена Аліна
Для пацієнтів Центру за рік вже прочитали 4 бізнес-курси з підприємництва від “Західноукраїнського кластеру соціальних підприємств” та Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО). Ось що про важливість таких курсів – не лише для абілітації ветеранів, а й для всієї української економіки – говорить міжнародний координатор проєктів UNIDO Едуардо Морейра:
“Ми вирішили інвестувати в програму тренінгів, бо дивимося на неї з економічної перспективи. Якщо ветеран виходить з реабілітаційного центру і він не готовий реінтегруватися в суспільство, проблема для економіки лише поглиблюється. Тому дуже важливими є не тільки фізична, психологічна та соціальна реабілітація, а й економічна, щоб ці люди повернулися на ринок праці. Ви повинні сприймати такі тренінги як інвестицію в майбутнє України”.
Задача перед суспільством не лише допомогти ветеранам, якщо вони того бажають, змінити рід діяльності та знайти собі нове соціальне середовище, а й повернутися на старі, але за потреби адаптовані, робочі місця, якщо вони мають таке прагнення.
Бізнес та роботодавці: як підтримати, а не “закрити гештальт”
Ефект розрядженої батарейки – так стан важкопоранених військових після повернення до цивільного життя характеризує колишній пацієнт, а нині ментор Національного реабілітаційного центру ветеран Володимир Рудковський. Пояснює, що має на увазі:
“Кожен, хто отримав важке поранення, перебуває в лікарнях і реабілітаційних центрах, має заряд 25-15%, а хтось і того менше. На власному прикладі скажу, що лише на 8-му місяці реабілітації я відкрив комп’ютер і почав щось робити. До цього мені потрібно було зарядити батарейку. Ми, військові, готові нести відповідальність з тим досвідом, який ми отримали в зоні бойових дій – ми готові це робити. Але дайте нам можливість зарядити батарею. Нам потрібно відновити ресурс, щоб захотіти знову щось робити”.
Айтівцю Богдану Пуняку знадобився цілий рік, аби підзарядити свою батарейку після фронту, здолати депресію та повернутися на роботу в рідну компанію. До цього він місяцями дивився в монітор і не розумів, що він тут робить. Для чого йому фіксити якийсь баг, якщо на війні гинуть хлопці?
“Я викотився в депресію, нічого не хотів. Не було бажання працювати, з’являлись дуже погані думки. Людина може і хотіти повернутись в роботу, але у неї може бути ПТСР, можуть виникати апатія й астенія (стан, за якого відчуваєш надмірну втомлюваність, перепади настрою). Це йдеться не про те, що ветерани не хочуть працювати, а про неможливість. Тому тут важливе розуміння роботодавця, що для такої людини потрібно інвестувати в час”, – ділиться ветеран.
І йому цей час дали. Не квапили та заоховували до участі у професійних форумах ІТ-кластеру. У компанії N-iX, де Богдан працював “до” і де зрештою знайшов себе “після”, загалом мобілізовано понад 50 працівників. 7-ро з них вже ветерани і успішно повернулися до роботи.
Богдан Пуняк
“Наш основний принцип – не нашкодь. Загальна практика компанії підтримувати зв’язок із кожним колегою, який перебуває на фронті, щомісяця виплачувати фінансову підтримку. Ми відверто слухаємо наших захисників та після повернення з фронту даємо їм можливість для відновлення. І тоді, коли він каже “я готовий працювати”, ми надаємо йому таку можливість”, – розповідає керівниця напрямку корпоративної соціальної відповідальності N-iX Наталія Соліна.
Тож, на думку Богдана, якщо у роботодавця є три фундаментальні речі: терпеливість, розуміння та повага – це дасть час ветерану відновити нейромережу, яка постраждала внаслідок війни, та допоможе згодом повернутися і до життя, і до робити.
Новий стиль життя після травми: інвестиція в теперішнє і майбутнє
Керівник напрямку ментального здоров’я Центру UNBROKEN Олег Березюк під час проведення Форуму “Абілітація: знайти новий стиль життя після травми” намагався донести всім присутнім, що кожен з них може стати своєрідним “нейропсихологом” для наших ветеранів.
Митці, спортсмени, освітяни, роботодавці та бізнес мають для цього всі необхідні інструменти. Всі вони можуть допомогти нашим захисникам пришвидшити процес нейропластичності і нейрогенезу та шляхом опанування нових навичок сприяти створенню нової нейромережі головного мозку. А отже – допомогти їм знайти новий стиль життя після травми. І від цього, певен психіатр, виграє все суспільство.
“Для мене економічні наслідки точно будуть, якщо буде психічне здоров’я. Ці хлопці і дівчата будуть мегауспішні. Знаєте чому? Тому що в них є досвід такий, якого ні в кого немає. Вони перемогли смерть. Від цього постраждали. Але, коли наслідки від цього будуть поборені, нейропластичність відновиться – це будуть люди, зупинити яких буде неможливо на шляху до їхнього успіху”, – певен Олег Березюк.
Тож суспільству потрібен новий суспільний договір, де кожен на своєму місці долучається до абілітації ветеранів, допомагає їм долати видимі і невидимі травми війни та знайти свою нову соціальну та економічну роль.
Ірина Заславець, керівниця проєкту UNBROKEN
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
